08.03.2018

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАСИЛЬСТВОМ У СІМ’Ї

                                         

Сім'я - найважливіший осередок нашого суспільства. Україна як правова, демократична та соціальна держава, зобов' язана вжива¬ ти всіх належних заходів задля розвитку сім'ї та кожного індивіда. «Без сім’ї немає щастя на землі» – говорять на Україні.

За даними відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у 2017 році зареєстровано 7 216 шлюбів, у січні цього року – 360.

Статтею 29 Конституції України проголошено право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Однією з розповсюджених форм порушення прав людини є насильство у сім’ї. Насильство в сім'ї у різних своїх про явах поширене у всіх країнах світу і не є ізольованою проблемою, як reorpaфічно, політично так і соціально. Воно розповсюджене серед усіх прошарків населення незалежно від положення в  суспільстві,  походження, расових, куль турних, релігійних, соціально-економічних аспектів, сексуальної орієнтації.

Конфліктні ситуації можуть виникати у будь-якій родині, але важливо те, яким чином вони вирішуються. Якщо основним способом розв’язання спірних питань стає принцип «той має рацію, хто сильніший», це є сприятливим підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків із застосуванням сили як засобу доведення власної правоти.

У таких випадках протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Такі дії приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи психічного стану кількох осіб, на очах яких такі дії відбувались.  Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають.

Правоохоронці Миколаївщини не стоять осторонь цієї суспільної проблеми, постійно приділяючи цьому питанню увагу. Зокрема, 15 лютого цього року на координаційній нараді керівників правоохоронних органів Миколаївської області, прокурором області Тарасом Дунасом це питання було в черговий раз розглянуто. 

Щороку органи поліції реєструють заяви про факти насильства в сім’ї, але це лише частина випадків застосування такого насильства, оскільки частіше жертви таких дій не звертаються до правоохоронних органів з різноманітних причин.

У 2017 році за результатами проведення територіальними підрозділами поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області досудового розслідування за заявами про застосування насильства у сім’ї  завершено розслідування у 29 кримінальних провадженнях.

Судами розглянуто 18 кримінальних проваджень. У 10 провадженнях цієї категорії триває судовий розгляд. Жертвами домашнього насильства у зазначених провадженнях стали 24 жінки та четверо неповнолітніх дівчат. Здебільшого щодо них скоювались злочини, передбачені частиною 1, 2 статті 125 КК України (23); за частиною 1 статті 122 КК України – 2, за статтею 128 КК України – 2.

За результатами судового розгляду вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2017 року було засуджено до штрафу у вигляді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян громадянку Ш., яка у ході побутового конфлікту, котрий виник між нею та її прийомною малолітньою донькою, шнуром від мікрофону нанесла останній не менше чотирьох ударів в область правового та лівого стегна, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді синців, які згідно висновку судово-медичної експертизи віднесено до категорії легких. Такими діями Ш. вчинила злочин, передбачений частиною 1 статті 125 КК України.

Тим же судом 6 березня 2017 року було засуджено до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт громадянина Л., який перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною. Під час сварки він кулаком руки умисно наніс жінці один удар в область обличчя, чим спричинив їх тілесне ушкодження у вигляді забою м’яких тканин носа, що  відноситься до категорії легких. Дії громадянина Л. кваліфіковано за частиною 1 статті 125 КК України. У судовому засіданні він вину у заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень визнав повністю та надав показання про вчинення злочину, які за своїм змістом відповідають встановленим судом обставинам.

До 200 годин громадських робіт було засуджено вироком Баштанського районного суду Миколаївської  області від 16 травня 2017 року громадянина Т., який умисно наніс ряд ударів своїй неповнолітній доньці по лівій руці та лівій нозі, від чого остання впала на підлогу та вдарилася головою, чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження  у вигляді крововиливів. Дії громадянина Т. кваліфіковано за частиною 1 статті 125 КК України.

Кримінальні правопорушення за частиною 1 статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження) відповідно до статті 477 КПК України відносяться до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, які можуть бути розпочаті слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Спеціфика цієї категорії справ у тому, що потерпілі в подальшому вибачають своїх кривдників, намагаються зберегти відносини та не бажають їх притягнення до кримінальної відповідальності. Відчувається тиск суспільних і родинних обставин. Але на практиці такі «вибачення» дуже часто мають трагічні наслідки.

Для прикладу, 16 лютого 2018 року до 10 років позбавлення волі засуджено 42-річного жителя смт Врадіївка за смертельне побиття своєї дружини.  У ході судового слідства встановлено,  що чоловік, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого проживання, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй дружин, наніс останній близько 50 ударів руками та ногами по тулубу, голові, верхніх та нижніх кінцівках, а також ударив дружину головою об кухонний стіл, яка від отриманих травм померла на місці.

Окрім того, у ході розслідування цієї справи з’ясовано, що чоловік систематично бив свою дружину, нібито проводячи «виховну роботу» з нею. Жінка повідомляла про це поліцію, але згодом відмовлялася від заяв. 

Також є непоодинокі випадки коли, за результатами судового розгляду кримінальних проваджень за фактами скоєння злочинів, пов’язаних з насильством у сім’ї, судами кримінальні провадження закриваються у зв’язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

Так, наприклад, 19, 26 грудня 2016 року, 9 січня 2017 року громадянин З. перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання вчиняв сварки зі своєю дружиною, у ході яких завдавав їй численних ударів як ногами, так і руками в область стегна лівої ноги, руками по обличчю та в область голови. В результаті умисних протиправних дій З. потерпілій спричинено відповідно до висновків судово-медичних експертиз легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, лівому стегні, забій м’яких тканей волосяної частини голови. Дії громадянина З. кваліфіковані органом досудового розслідування за частиною 1 статті 125 КК України.

У підготовчому судовому засіданні від потерпілої надійшла заява про відмову від обвинувачення, оскільки, незважаючи на вищевказану поведінку її чоловіка, вона його вже вибачила та не має бажання, щоб його осудили.

 У зв’язку з цим, враховуючи вимоги законодавства (пункт 7 частини 1 статті 284, пункт 2 частини 3 статті 314 КПК України) ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2017 року кримінальне провадження було закрито.

Запобігти насильству одними кримінально-правовими заходами неможливо. Треба її вивчатия більш детально. Зокрема вивчати соціально-психологічні аспекти проблеми насильства, специфіку родинного насильства, вплив ситуації насильства на особистісний розвиток людини; проводити соціологічний аналіз явища "домашнього насильства"; аналізувати особливості впливу сім'ї на девіантну поведінку неповнолітніх; розробляти методичні рекомендації щодо попередження насильства в сім'ї та допомоги жертвам домашнього насильств.

Законодавцями розробляються заходи, спрямовані на удосконалення механізму запобігання домашньому насильству.

Визначення терміну домашнє насильство наведено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року, який набув чинності 07.01.2018 та визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. У цьому ж Законі наведено поняття різних форм домашнього насильства.

З 12 січня 2018 року до обставин, які обтяжують покарання, віднесено вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Такі зміни внесено до статті 67 Кримінального кодексу України  Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», прийнятим 06 грудня 2017 року та опублікованим 11 січня 2018 року.

З 11 січня 2019 року набуде чинності решта змін, запроваджених цим Законом. Зокрема, Кримінальний кодекс України доповнено статтею 126-1, якою передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства у вигляді  громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Під домашнім насильством як кримінальним правопорушенням розуміється умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Загальну частину Кримінального кодексу України доповнено новим розділом «Обмежувальні заходи», що можуть застосовуватися судом в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, до осіб, які вчинили домашнє насильство одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання.

Так, суд може застосувати до такої особи один або декілька обмежувальних заходів, покладаючи такі обов’язки, як:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Встановлено строк застосування таких заходів - від одного до трьох місяців, який за потреби може бути продовжений на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Орган пробації за місцем проживання засудженого зобов’язаний здійснювати контроль  за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи (стаття 91-1).

За умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом,  запроваджується кримінальна відповідальність у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років (стаття 390-1).

З 11 січня наступного року кримінальні провадження щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством, неможливо буде закрити на підставі відмови потерпілого (його представника)  від обвинувачення у провадженні у формі приватного обвинувачення, оскільки відповідні зміни внесено Законом України від 06 грудня 2017 року до пункту  частини 1 статті 284 КПК України. А угода про примирення у таких провадженнях зможе бути укладена тільки за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника (на даний час така ініціатива може виходити від підозрюваного або обвинуваченого).

Домашнє насильство є серйозною проблемою. Вдосконалення правової оцінки насильства в сім’ї багато в чому залежить від усвідомлення громадськістю та самими потерпілими того, що насильство в сім’ї є злочином, з яким слід боротися для повноцінного нормального життя.

На останок хочу зазначити, що насильство у сім’ї це злочин не проти однієї сім’ї а проти цілого суспільства, людства, а тому не будьте мовчазним співучасником злочину, не бійтеся  визнавати та спілкуватись на цю тему, повідомляйте про такі випадки адже чужої біди немає.

Інеса Кліманова
начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області

кількість переглядів: 712