Історія органів прокуратури області

18 січня того ж року першим Генерал-прокурором призначили П.І.Ягужинського - «око імператора».
Відтоді, як ордером губернатора Новоросійського краю, генерал-фельдмаршала, світлійшого князя Г.О.Потьомкіна 27 серпня 1789 року засновано Миколаїв, нагляд за виконанням законів здійснював призначений Сенатом за пропозицією генерал-прокурора губернський прокурор, якому допомагали стряпчі казенних і кримінальних справ. Його обов'язки визначалися правовим документом „Заклади для управління губернією Всеросійської імперії" від 7 листопада 1775 року, згідно з яким „губернський прокурор повинен доносити намісницьке правління на все те, що до відома його дійде", зокрема, на неточне виконання законів, установ та указів; непослух або нарікання; щодо ледачих у виконанні посади, повільного виконання наказів, порушення правил благочинства і всього того, що заподіює спокусу, провину чи злочин; заборони торгівлі, порушень громадського спокою, вірності присяги, казенних і громадських збитків.
З введенням судових статутів у 1864 році посаду губернського прокурора скасовано, а в 1867-му - введено посаду прокурора окружного суду, який засідав у Херсонській губернії, до складу якої з 1803 року входив Миколаїв. Тож, роботу з донесення намісницького правління виконував товариш прокурора у місті Миколаєві, а йому - судові слідчі (стряпчі).
Перша згадка про товариша прокурора наявна в адрес-календарі міста Миколаєва за 1869 рік. Його діяльність регламентувалася Херсонським окружним судом. При розгляді судами кримінальних справ прокурор виступав повноправним учасником судового процесу, тож уносив касаційні й апеляційні протести на незаконні і необґрунтовані рішення судів, здійснював нагляд за виконанням вироків та ін. До його функцій входили нагляд за судовою, слідчою діяльністю у чотирьох дільницях м. Миколаєва, зокрема, Одеській, 1-ій, 2-ій Адміралтейських, Московській, Портовій частинах міста; участь в адміністративних по Миколаївському градоначальству присутствіях; підготовка висновків у сесіях Херсонського повітового суду; нагляд за місцями ув'язнення, за виконанням попереднього слідства там, де потрібні присутність і рішення прокурорського нагляду.
Серед товаришів прокурора Херсонського окружного суду по місту Миколаєву відповідно до їх дільниці, де вони здійснювали прийом городян щоденно з 10-ї години ранку, були: І.Я.Бутковський (1869), Ю.Н.Кононович (1895); Л.В.Сичевський (1900); кол. ас. В.С.Мікулов (1902); 1-ї - кол. ас. Г.Г.Мілеант; н. с. С.І.Гайдученко (1904); 1-ї - Я.Я.Жуков, 2-ї - Е.А.Маєвський, 3-ої - В.А.Руденко (1907); 5-ї - В.А.Руденко, 6-ї - Я.Я.Жуков, 7-го - А.Ф.Богуславський (1911); 5-ї - В.А.Руденко, 6-ї - Я. Я. Жуков, 7-ї - А. Ф. Богуславський; (1912): 4-ї - кол. рад. О.Ф.Пузинський, 5-ї - І.Г.Григор, 6-ї - Б.О.Шкуратов (1913); 5-ї - Б.О.Шкуратов, 6-ї - О.Я.Головковський (1915).

Утворення судів і прокурорського нагляду стало одним з першочергових завдань нової влади. У січні 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон „Про урядовий прокурорський нагляд в Україні", відповідно до чого прокуратори діяли при апеляційних та окружних судах, хоча вже у лютому того ж року посада прокурора окружного суду була скасована. Коли ж 22 січня 1918 року Центральна Рада прийняла ІV Універсал, який проголосив Україну самостійною, 29 квітня 1918 року генерала П.Скоропадського призначено гетьманом, а Головою Генерального Суду і Генеральним прокурором України - М.Чубинського. Тим не менш, суттєвих змін у структурі органів прокуратури не відбулося: товаришами прокурора Херсонського окружного суду відомства юстиції працювали Б.Д.Горбатов (4-а дільниця), Б.А.Шкуратов (5-а дільниця) (1919).
Радянська влада принципово оновила органи прокуратури. Так, 28 червня 1922 р. ВУЦВК затвердив Положення про прокурорський нагляд, відповідно до чого у складі Народного комісаріату юстиції утворена Державна прокуратура, на яку покладались функції із здійснення нагляду від імені держави за законністю дій всіх органів влади. Її очолив М.О. Скрипник.
Водночас, зі створенням Миколаївського округу у квітні 1923 року утворено Миколаївську окружну прокуратуру, яка підпорядковувалась Одеській губернській прокуратурі, а з червня 1925 року - Генеральному прокурору УРСР. На неї покладали функції з нагляду за дотриманням революційної законності судово-слідчими органами, місцевими органами влади, адміністративно-господарськими органами, громадськими організаціями на території округу. Помічником губпрокурора, отже, першим Миколаївським прокурором був Б.М.Ідін, який, маючи трьох заступників, секретаря, чотирьох діловодів, друкарку і посланця, очолював прокурорську дільницю - вісім камер району нарсуду з центром у Миколаєві. Пізніше його змінили Я.В.Яковлєв (1925-1926), Б.Г.Лупілов (1926-1929), В.К.Мислов (1937(?) та ін. У 1926 році окрпрокуратура, як і окрсуд, містилася по вулиці Р.Люксембург, 18, а у 1928 році у тому приміщенні містилася тільки окрпрокуратура. Під керівництвом Яковлєва працювали заступники Терпигорєв, Герасименко, помічник Хомутова, старший секретар Солнцев; Б.Г.Лупілова - старший помічник прокурора В.А.Біневич, помічники М.Хромченко, А.Каравайкін, Морозов, Герасименко, Хомутова, старший секретар Солнцев; М.Є.Хромченко, М.І.Морозов, Л.І.Чернов, Г.С.Герасимов, А.А.Савельєв, П.Ф.Шулежко (секретар слідчого столу (1928); помічники Д.Л.Шевчук, Букрєєв (1929).
Прокуратура СРСР утворена 20 червня 1933 року. Тоді ж, затверджене Положення про Прокуратуру СРСР, яке конкретизувало функції, визначило взаємини і форми керівництва Прокурора СРСР щодо діяльності прокуратур республік. Віднині Прокурор СРСР надавав прокурорам республік обов'язкові вказівки, скликав наради, перевіряв діяльність органів прокуратури. Оновлена прокуратура здійснювала нагляд за законністю і правильністю дій ОДПУ, міліції, карного розшуку, виконавчо-трудових установ. Відтоді, як у 1936 році утворено НКВС, органи прокуратури остаточно виведені із системи наркоматів юстиції союзних і автономних республік і підпорядковувались безпосередньо Прокурору Союзу РСР.

Одночасно з утворенням Миколаївської області 22 вересня 1937 року наказом виконуючого обов'язки прокурора Української РСР Л.Яченіна 15 жовтня 1937 року розпочала роботу прокуратура Миколаївської області на чолі з І.Д.Ланчуковським, який організував роботу кримінально-судового, цивільно-судового, слідчого відділів, відділу загального нагляду, по нагляду за місцями ув'язнення, по спецпрокуратурі, кадрах. У такому вигляді органи прокуратури проіснували не одне десятиліття.
З початком Великої Вітчизняної війни апарат прокуратури республіки реорганізовано в оперативну групу Прокуратури УРСР. Частина працівників пішла на фронт, решта - евакуйована і продовжувала роботу в органах Прокуратури країни. Більшість прокурорів Миколаївської області захищали державу, серед яких - О.Я.Бабій, В.О.Бабій, М.В.Демченко, Л.П.Конаков, Г.А.Карпенко М.О.Бичков, В.А.Драгомиров, П.М.Доценко, М.П.Савченко, В.Й.Барановська, Ю.Г.Потьомін, А.Ф.Гурова, Т.І.Сітро, Ю.Г.Машинець, М.П.Третяк, Д.В.Сичов, Г.М.Старинченко, В.П.Ольшанський, О.Д.Шарандак, О.М.Журавель та ін.
У результаті запеклих боїв за визволення республіки у жовтні 1943 р. в прифронтових районах півдня України роботу прокуратури Миколаївської області поновлено. 28 березня 1944 року, відразу після визволення м. Миколаєва, працівники прокуратури продовжили роботу під керівництвом В.В.Грєшнова (1943-1950). Йому підпорядковувались три районні міські, а також вісімнадцять райпрокуратур області. Згідно зі штатним розкладом на 1944 р. апарат прокуратури області, де працювало близько 67 чоловік, складався з відділу зі спеціальних справ, кримінально-судового відділу, відділу загального нагляду, цивільно-судового відділу, відділу по нагляду за міліцією, особливого, а також адміністративно-фінансового секторів.
24 травня 1955 року затверджено Положення про прокурорський нагляд в СРСР, яке не тільки відновило демократичні принципи діяльності прокуратури, а й розширило права, врегулювало діяльність її органів, а 27 лютого 1959 року прийнято Указ про створення колегій у Прокуратурі СРСР та в прокуратурах союзних республік. Відповідно до Конституції СРСР 30 листопада 1979 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон „Про прокуратуру СРСР", де вперше визначалися завдання, основні напрямки діяльності та принципи організації, а також система органів прокуратури. Відповідно до цього прокуратура уявлялась як централізована система із широкими повноваженнями Генерального прокурора СРСР. У прокуратурі Миколаївської області діяли слідчий відділ, відділ по нагляду за органами внутрішніх справ, загального нагляду, кримінально-судовий, цивільно-судовий, по нагляду за місцями позбавлення волі, по справам неповнолітніх, відділ кадрів, контролю виконання, оперативного обліку, пропаганди та систематизації законодавства, господарсько-фінансова частина.
Працівники прокуратури Миколаївської області підтримували державне обвинувачення в суді по багатьох резонансних кримінальних справах, зокрема, щодо злочинної діяльності окупаційного загону „Зельбстшутц" на території області, причетного до масових розстрілів людей (1967), вбивства відомого колекціонера старовини Фукельмана (1977), реабілітації репресованих осіб у 1930-ті рр. (1987) тощо.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР проголосила створення незалежної самостійної держави - України. Почалася активна діяльність по створенню її правової бази. Згодом Законом України „Про прокуратуру", прийнятим Верховною Радою України 5 листопада 1991 року, визначені задачі, функції і повноваження органів прокуратури.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються функції з підтримання державного обвинувачення в суді; представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На даний час прокурору Миколаївської області підпорядковані перший заступник та 3 заступники, 3 старші прокурори прокуратури області, 3 управління, у складі яких 11 відділів, та 16 самостійних структурних підрозділів, а також 25 міських, районних та міжрайонних прокуратур.