Позитивний досвід прокуратури Миколаївської області у захисті портової інфраструктури держави (ФОТО)

Однією із стратегічних задач соціально-економічного розвитку регіону є розвиток транспортного потенціалу Миколаївської області.

Так, Миколаївщина сконцентрувала всі потенційно привабливі умови для розвитку транспортної інфраструктури: географічне положення регіону, багатогалузева промисловість, розгалужена транспортна система та розвинене портове господарство які обумовлюють її стратегічне значення для розвитку економіки області та України в цілому.

Розташування області на вході до внутрішніх водних шляхів (Чорного моря та Дніпро-Бузького лиману), наявність судноплавних водних артерій – все це відіграє провідну роль у розвитку Миколаївського транспортного вузла.

В умовах сьогодення, коли держава визначилась зі стратегією розвитку морських портів, порядком їх будівництва та функціонування, збереження у державній власності стратегічних об’єктів портової інфраструктури морського порту є актуальним і для нашого регіону.

Будівництво об’єктів портової інфраструктури нерозривно пов’язано з використанням водних об’єктів, їх функціонування неможливо без водного середовища, у зв’язку з чим дотримання законодавства при розпорядженні такими об’єктами повинно перебувати на особливому контролі органів влади.

Крім цього, відповідно до ст. 13 Конституції України, преамбули Водного кодексу України, ст. 324 Цивільного кодексу України, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу та його національним надбанням, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність раціонального використання водних ресурсів та їх екологічно спрямованого захисту.

Бузький лиман належить до водних об’єктів загальнодержавного значення, оскільки відноситься до внутрішніх морських вод України (ст.5 Водного кодексу України та п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №431 від 29.03.2002).

Водночас, замість збереження водних об’єктів та дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку розпорядження водними та земельними ресурсами, органи влади перевищуючи свої повноваження незаконно відводять такі об’єкти юридичним особам приватної форми власності.

Вказане стало можливим також у зв’язку з бездіяльністю органів контролю, які самоусунулись від виконання своїх повноважень щодо внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону. Незважаючи на це органами прокуратури області вжито організаційно-практичних заходів до виявлення фактів незаконного відведення у власність та в оренду суб’єктам господарювання донної поверхні Бузького лиману.

Зокрема, опрацюванням Публічної кадастрової карти встановлено, що на водній поверхні Бузького лиману наявні сформовані земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери.За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено юридичних осіб, яким надано ці землі.

З метою з’ясування підстав для формування земельних ділянок та відведення їх у власність та користування, прокуратурою скеровано відповідні запити до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Вивченням відповідної документації із землеустрою, клопотань юридичних осіб, поземельних книг, договорів оренди та купівлі-продажу  встановлено, що фактично юридичним особам надавалась частина акваторії Бузького лиману під видом земельних ділянок.

До прикладу, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.02.2015 №25-р надано в оренду ТОВ МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (далі – Товариство) земельну ділянку площею 157 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1753) водного фонду для експлуатації та догляду за водними об’єктами (розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району. У подальшому між облдержадміністрацією та Товариством укладено договір оренди строком на 49 років.

Водночас, з наявних у проекті відведення графічних матеріалів (ситуаційного та кадастрового планів), а також висновків органів влади, установлено, що вказана земельна ділянка є акваторією Бузького лиману та відповідно до статистичної звітності (форми 6-зем) обліковується як внутрішні води (під лиманами), розпорядження якими, відповідно до ст. 14 Водного кодексу України, належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

Крім цього, із клопотань Товариства про виділення земельної ділянки та визначеного у зазначеному розпорядженні цільового призначення ділянки вбачається, що підприємством буде використовуватися саме водний об’єкт (водне дзеркало) для створення інфраструктури порту, а не його донна поверхня.

Так, у клопотанні Товариства про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації вказано, що земельна ділянка необхідна для будівництва, обслуговування об’єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів обробки вантажів.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про морські порти України» об’єкти портової інфраструктури – це рухомі та нерухомі об’єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під’їзні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту. Внутрішній підхідний канал – природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту, призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту.

При цьому, ст.ст.8, 13 Закону України «Про морські порти України», яка кореспондується із ст.14 Водного кодексу України, також передбачено, що відведення акваторії морського порту (надання в користування) належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Більш того, згідно зі ст. 5 вказаного Закону будівництво нового морського порту здійснюється з урахуванням Стратегії розвитку морських портів України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України, яке повинно містити інформацію про географічне місце розташування з визначенням координат території та акваторії морського порту, планові глибини акваторії, внутрішнього підхідного каналу, розрахункові параметри суден та параметри тоннажу суден, які прийматимуться у морському порту, а також джерела фінансування будівництва морського порту.

У свою чергу, акваторії портів відповідно до вимог п. г) ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносяться до об’єктів загальнодержавного значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, та відповідно не підлягають приватизації та взагалі не можуть бути об’єктами оренди.

Таким чином, приймаючи спірне рішення щодо надання у користування земельної ділянки за рахунок донної поверхні Бузького лиману, обласна державна адміністрація перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась внутрішніми морськими водами держави для створення Товариством портової акваторії, що згідно із ст.14 Водного кодексу України та ст.ст.8, 13 Закону України «Про морські порти України» належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Також, при прийнятті обласною державною адміністрацією були допущені й інші порушення законодавства.

Зокрема, земельна ділянка, надана в оренду Товариству, взагалі не може бути об’єктом земельних правовідносин, оскільки є дном лиману, її межі лише частково збігаються зі штучними спорудами, з огляду на що неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка.

Тобто, запроектована до відведення територія не має ознак земельної ділянки відповідно до ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України.

Крім цього, висновок державної експертизи землевпорядної документації, на підставі якої прийняте розпорядження про затвердження проекту землеустрою, не містить жодної інформації про позитивну оцінку проекту землеустрою та про його погодження.

У цьому висновку лише вказано про те, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавств України, встановленим нормам і правилам, тому землевпорядна документація повертається на доопрацювання (що відповідає підпункту 2 пункту 3.5.3 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему №391 від 03.12.2004).

Отже, на час прийняття обласною державною адміністрацією спірного розпорядження в проекті землеустрою був відсутній позитивний висновок державної експертизи, що відповідно до ч. 13 ст. 123 ЗК України є підставою для відмови у затверджені відповідного проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, прокурором області, за письмовою вказівкою Генеральної прокуратури України, пред’явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариства про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів у Державному реєстрі речових прав.

Господарськими судами різних інстанцій м. Києва справа розглядалася неодноразово, однак, у задоволені позовних вимог прокурора необґрунтовано відмовлялось.

Проте, лише 17.05.2018, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду України підтверджено законність і обґрунтованість позиції прокурора та зазначено, що фактично у 2015 році Миколаївською обласною державною адміністрацією в оренду товариству передано саме водний об’єкт загальнодержавного значення, а не земельну ділянку, та поза наданими законодавством України повноваженнями.

Слід зазначити, що такі факти незаконного відведення акваторії Бузького лиману на території Миколаївської області є непоодинокими. Питому вагу таких протиправних рішень прийнято Миколаївською міською радою, яка розпорядилась державною власністю поза межами своїх повноважень.

Загалом, упродовж 2013-2018 років органами прокуратури області заявлено 11 позовів щодо незаконного надання приватним підприємствам донної поверхні Бузького лиману загальною площею 572 гектара вартістю більше 1 млрд.грн.

На цей час судами задоволено 7 таких позовів, зокрема рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо надання акваторії площею 420 гектарів визнано незаконними. При цьому, у чотирьох справах остаточні рішення про задоволення позовів прокурора постановлено судами касаційної інстанції.

Тарас Дунас
прокурор Миколаївської області
державний радник юстиції 3-го класу
кандидат юридичних наук

Вісник прокуратури, 8'2018